Вчені дослідили метеорит "Татуїн", який надихнув Джорджа Лукаса на створення планети Скайвокерів
27 червня 1931 року місто Татауїн в Тунісі було оголошене місцем падіння метеорита. Місцеві жителі спостерігали за вибухом вогняної кулі та сотнями уламків, які впали на землю.
Метеорит, який отримав назву Татауїн, був рідкісним типом ахондрита, відомого як діогеніт. Діогеніти – це магматичні метеорити, які утворилися на глибині астероїда та повільно охолоджувалися, в результаті чого утворювалися відносно великі кристали, пише Scienсe Alert.
Читайте також: NASA вперше з космосу передала на Землю відео з котом: використали лазер
Татуїн не є винятком, він містить кристали розміром до 5 мм із чорними прожилками, що перетинають зразок. Чорні прожилки називаються спричиненими ударними прожилками розплаву, вони є результатом високих температур і тиску, спричинених снарядом, який врізається в поверхню материнського тіла метеорита.
Наявність цих прожилок і структура зерен піроксену припускають, що зразок зазнав тиску до 25 гігапаскалів (ГПа). Щоб пояснити це в перспективі, тиск на дні Маріанської западини, найглибшої частини нашого океану, становить лише 0,1 ГПа. Тому можна з упевненістю сказати, що цей зразок зазнав досить сильного впливу.
Оцінюючи спектр метеоритів і порівнюючи його з астероїдами та планетами в нашій Сонячній системі, було припущено, що діогеніти, включно з Татагуїном, походять від другого за величиною астероїда в нашому поясі астероїдів, відомого як 4 Веста.
Цей астероїд володіє цікавою та захоплюючою інформацією про ранню Сонячну систему. Багато метеоритів з 4 Вести є давніми, приблизно 4 мільярди років. Таким чином, вони відкривають вікно в минулі події ранньої Сонячної системи, які ми не можемо оцінити тут, на Землі.
У недавньому дослідженні дослідники проаналізували 18 діогенітів, у тому числі Татауїн, усі з 4 Вести. Вони застосували методи радіометричного аргон-аргонового датування, щоб визначити вік метеоритів.
Це засновано на розгляді двох різних ізотопів (версій елементів, ядра яких містять більше або менше частинок, які називаються нейтронами). Ми знаємо, що певний ізотоп аргону у зразках збільшується з віком із відомою швидкістю, що допомагає вченим оцінити вік зразка шляхом порівняння співвідношення між двома різними ізотопами.
Команда також оцінила деформацію, спричинену зіткненнями, які називаються ударними подіями, використовуючи метод електронного мікроскопа, який називається дифракцією зворотного розсіювання електронів.
Завдяки поєднанню методів вікового датування та техніки мікроскопа дослідникам вдалося скласти карту часу подій зіткнення з 4 Вестою та ранньою Сонячною системою. Дослідження показує, що 4 Веста зазнавала постійних ударів до 3,4 мільярдів років тому, коли сталася катастрофа.
Ця катастрофічна подія, ймовірно ще одне зіткнення астероїда, призвела до появи кількох менших астероїдів із купи уламків, відомих як "вестоїди". Розгадування великомасштабних ударних подій, таких як ця, розкриває ворожий характер ранньої Сонячної системи.
Ці менші тіла зазнали подальших зіткнень, які призвели до того, що матеріал летів на Землю протягом останніх 50-60 мільйонів років, включаючи вогняну кулю в Тунісі.
Зрештою, ця робота демонструє важливість дослідження метеоритів – удари зіграли важливу роль в еволюції астероїдів у нашій Сонячній системі.
Раніше у космосі помітили різдвяну ялинку.
Бажаєте отримувати найактуальніші новини про війну та події в Україні – підписуйтесь на наш Телеграм-канал!