Синдром хронічної втоми: що робити, колі відпочинок не допомогає
Синдром хронічної втоми (СХВ) — це розлад, що характеризується сильною втомою або виснаженістю, яка не проходить після відпочинку і не пояснюється жодним наявним захворюванням.
Наразі синдром хронічної втоми визнаний як медичний стан, однак діагностувати його досить складно, адже багато інших патологічних станів можуть проявлятися подібними симптомами. Найчастіше він зустрічається серед жінок віком 40–50 років. Дотепер не підтверджені способи виліковування цього синдрому, однак існують можливості полегшення його симптомів.
ЙМОВІРНІ ПРИЧИНИ ТА ФАКТОРИ РИЗИКУ
Причини синдрому хронічної втоми ще до кінця не з’ясовані. Дослідники вважають, що до факторів, які сприяють розвитку захворювання, можуть належати: віруси, ослаблена імунна система, стрес, гормональний дисбаланс. Також не виключено, що деякі люди генетично схильні до розвитку цього синдрому.
Немає переконливих наукових підтверджень, що певна інфекція спричиняє СХВ. Однак проводилися дослідження зв'язку синдрому хронічної втоми з інфекціями, спричиненими вірусами Епштейна-Барра, герпесу людини, Росс-Рівер, краснухи, а також бактеріями, зокрема Coxiella burnetii та Mycoplasma pneumoniae.
Згідно з даними, приблизно у 1 з 10 осіб, інфікованих вірусом Епштейна-Барра, вірусом Росс-Рівер або Coxiella burnetii, може розвинутися стан, що відповідає критеріям діагнозу "синдром хронічної втоми". Крім того, є дані, що ті, хто мав тяжкі симптоми будь-якої з цих трьох інфекцій, мають вищий ризик пізнішого розвитку синдрому хронічної втоми.
Люди з синдромом хронічної втоми іноді мають ознаки ослаблення імунної системи або аномальні рівні гормонів, однак невідомо, чи є це причиною розвитку захворювання.
Зрештою, є гіпотеза, що синдром хронічної втоми може бути кінцевою стадією багатьох різних захворювань, а не одним конкретним захворюванням.
Синдром хронічної втоми найчастіше спостерігається у людей віком від 40 до 50 років. Стать також відіграє важливу роль: у жінок цей стан діагностують у 2–4 рази частіше, ніж у чоловіків.
До інших факторів, що можуть підвищити ризик розвитку синдрому хронічної втоми, відносять: генетичну схильність, алергію, стрес, фактори навколишнього середовища.
ОСНОВНІ СИМПТОМИ
Найпоширенішим симптомом є значна втома, настільки сильна, що заважає повсякденній діяльності.
Для встановлення цього діагнозу значно знижена здатність виконувати звичні повсякденні справи, що супроводжується втомою, повинна тривати щонайменше 6 місяців. Цей стан не зникає навіть після тривалого відпочинку в ліжку.
Також людина може відчувати сильну втому після фізичних або розумових навантажень, що називається післянавантажувальним нездужанням (post-exertional malaise, PEM).
До інших симптомів належать: проблеми зі сном (відчуття недостатнього відпочінку після нічного сну, хронічне безсоння, інші розлади сну), когнітивні порушення (втрата пам'яті, зниження концентрації уваги), ортостатична інтолерантність (перехід з положення лежачи або сидячи у стояче положення викликає запаморочення або непритомність).
Серед поширених фізичних симптомів: м'язовий біль, часті головні болі, біль у багатьох суглобах без почервоніння або набряку, часті болі в горлі, болючі та набряклі лімфатичні вузли на шиї та під пахвами.
Синдром хронічної втоми у деяких людей протікає циклічно, з періодами погіршення самопочуття, а потім його поліпшення. Цей цикл ремісії та рецидиву ускладнює контроль над симптомами.
ЯК ДІАГНОСТУЮТЬ
Це захворювання досить складно діагностувати. Медичних тестів або лабораторних аналізів для його виявлення не існує. А симптоми схожі на симптоми багатьох інших захворювань. Часто люди із синдромом хронічної втоми не виглядають хворими, тому лікарі можуть не розпізнати, що вони дійсно мають це захворювання.
Для початку необхідно виключити всі інші можливі причини, що є ключовою частиною діагностики. Серед захворювань, які мають схожі симптоми: мононуклеоз, хвороба Лайма, розсіяний склероз, системний червоний вовчак, гіпотиреоз, фіброміалгія, депресивний розлад, тяжке ожиріння, розлади сну.
Побічні ефекти деяких ліків (як антигістамінні препарати) та споживання алкоголю також можуть імітувати симптоми синдрому хронічної втоми.
Через схожість симптомів синдрому хронічної втоми та багатьох інших захворювань важливо не ставити собі діагноз самостійно. Обговоріть з лікарем свої симптоми та способи їхнього полегшення.
МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ
Наразі не існує специфічного лікування синдрому хронічної втоми. У кожної людини симптоми проявляються по-різному, тому для контролю захворювання та полегшення симптомів використовують різні методи.
Боротьба з симптомами післянавантажувального нездужання (PEM)
Постнавантажувальне нездужання виникає, коли навіть незначне фізичне, розумове або емоційне навантаження призводить до погіршення симптомів синдрому хронічної втоми — зазвичай через 12–48 годин після активності та триває кілька днів або навіть тижнів.
Щоб уникнути загострень, необхідно збалансувати відпочинок та активність: визначити індивідуальні межі для розумової та фізичної активності (в чому допомагає ведення щоденника активностей), планувати активності, не виходячи за ці межі, та вчасно відпочивати.
Важливо зазначити, що інтенсивні аеробні вправи, які корисні при більшості хронічних захворювань, люди з синдромом хронічної втоми часто погано переносять.
Зміни у способі життя
Щоб полегшити симптоми, доведеться змінити спосіб життя. Обмеження часу вживання або повна відмова від напоїв з кофеїном допоможе краще спати та полегшити безсоння. Також слід обмежити або повністю відмовитися від нікотину та алкоголю.
Якщо важко засинати вночі, не варто спати вдень. Найкраще дотримуватися режиму сну: лягати спати щовечора і намагатися прокидатися щоранку приблизно в один і той самий час.
Збалансоване харчування з адекватною калорійністю має компенсувати потреби в енергії та поживних речовинах. СХВ може бути одним із побічних наслідків гіпокалорійних та обмежувальних дієт. У таких випадках необхідною є консультація дієтолога/нутриціолога.
Медикаменти
Препарати підбираються лікарем відповідно до індивідуальних потреб. Не існує універсального лікування, і жоден препарат не може вилікувати всі симптоми. Крім того, симптоми можуть змінюватися з часом, тому, можливо, доведеться змінювати й ліки.
У багатьох випадках синдром хронічної втоми може супроводжуватися депресією. У такому випадку необхідно звернутися до психіатра, який призначить терапію антидепресантами.
Якщо навіть правильний режим не забезпечує спокійного нічного сну, можуть знадобитися снодійні. А знеболювальні допоможуть впоратися з болями, спричиненими синдромом хронічної втоми.
Альтернативна медицина
Акупунктура, тай-чі, йога та масаж можуть допомогти полегшити біль. Однак спершу проконсультуйтеся з лікарем.
ЖИТТЯ З СИНДРОМОМ ХРОНІЧНОЇ ВТОМИ
Попри активізацію наукових досліджень, точна причина та спосіб лікування синдрому хронічної втоми досі невідомі. За оцінками, рівень одужання становить лише 5%.
Синдром хронічної втоми прогресує у кожного по-різному, тому важливо співпрацювати з лікарем, щоб скласти план лікування, який відповідатиме індивідуальним потребам. Багатьом необхідна постійна робота з лікарями та реабілітологами.
Зазвичай люди з цим захворюванням змушені змінити спосіб життя. Як наслідок, вони можуть відчувати депресію, тривогу або соціальну ізоляцію. Тому важливо знайти групу підтримки, людей, які також борються з цим захворюванням і можуть поділитися своїм досвідом.