Як мозок "переконує" нас з'їсти солодке
Ви теж помічали, що після повноцінного обіду раптом з’являється бажання до солодкого? Ніби в шлунку відкривається окреме місце для десерту? Це явище навіть має назву — dessert stomach, або "десертний шлунок".
Чому так відбувається? Нарешті є відповідь!
У дослідженні 2024 року, опублікованому в Science, нейробіологи створили для мишей умови, схожі на наш обід: спочатку тварини їли звичайну їжу до повного насичення, а потім їм пропонували "десерт". Якщо це була та сама їжа — вони їли небагато. А от якщо десертом був цукровий корм — миші з'їдали в 6 разів більше калорій!
Це явище керується мозком!
При вживанні солодкого та навіть при його сприйнятті (запах, смак, вигляд) в гіпоталамусі активувалися нейрони POMC — ті самі, що відповідають за відчуття ситості. Але замість того, щоб "вимикати апетит", вони вивільняли β-ендорфін — природний опіоїд, який стимулює зону задоволення. І це створювало відчуття: "ще трохи, бо це приємно".
Мозок буквально говорив: "Так, ти ситий, але ж це ЦУКОР!"
Цікаво, що цей ефект не викликала жирна чи звичайна їжа — лише цукор. А коли дослідники блокували опіоїдні рецептори, миші припиняли споживати цукор понад норму. Проте в голодних мишей блокування не працювало — тобто тяга до десерту виникає саме в умовах ситості, а не голоду.
Аналогічні результати спостерігали й у людей: у МРТ-дослідженні ті самі області мозку активувалися у відповідь на солодке.
Що це означає?
Наш мозок еволюційно налаштований шукати цукор — як джерело швидкої енергії. Тож мозок буквально "тримає місце" на випадок, якщо раптом з’явиться шанс його отримати. У сучасному світі, де цукор надлишковий, це веде до переїдання і залежності.
Практичні поради:
Збалансоване харчування зменшує потребу в десерті.
Усвідомленість = сила: десерт — не зло, якщо він не спосіб заглушити емоції.
Фізична активність природно підвищує дофамін і знижує потребу в солодкій нагороді.
Бо головне — не забороняти, а розуміти. І іноді дозволяти собі десерт — з насолодою, без провини й точно не "в обхід мозку".