Перегони від часу: новорічна історія

Це не просто привітання.

Зателефонували з Голлівуду і попросили написати якусь незвичайну новорічну історію, яка сталася зі мною.

Я подумав-подумав... і написав. Для когось вона здасться різдвяною казкою, а для когось закликом до дії.

Ось як усе було. "Перегони від часу".

...До того Нового Року я почав готуватися завчасно, не так, як зазвичай роблять усі. Який сенс святкувати як усі?

Зазвичай про подарунки люди згадують за пару днів, та й новорічне частування з 20 найсмачніших страв теж спливає у вигляді меню за день-два до того. Ну, ялинку теж наряджають у кращому разі за тиждень, а часто просто до стрілок годинника, що невблаганно наближаються до 12 ночі.

Я ж готувався цілих півроку. Обклався географічними картами, сайтами, авіакомпаніями, івент-агентствами, прогнозами погоди, перелітними птахами і довідниками про здоров'я і щеплення.

Тому що просто чокатися за минулий рік і наступний – набридло... Повзати під ялинкою в пошуках подарунків – набридло... Нанизувати цукерки, мандаринки, кульки і дощик на ялинку – набридло... Дивитися строкатий розважальний концерт по телевізору – набридло... Ходити в клуби в таку ніч – набридло... Просто так залягти з книжкою або фейсбуком теж набридло.

Треба було вишукати щось таке, що ще не набридло. Ось я й обклався всім, що було поруч, щоб втілити в життя свою дитячу мрію.

Я, звісно, читав і про "Навколо світу за 80 днів", і про капітана Немо, і про диваків, які пішки огинали Земну кулю.

Але такого божевільного, який вирішив би тікати від Нового Року, та ще з величезною швидкістю, не даючи йому себе наздогнати, такого івенту світ ще не знав.

Почалося все з тієї "свіжої" думки, що Новий Рік уже багато мільйонів років стартує рожевою зорею біля горизонту островів Тонга, які ще далі, ніж Нова Зеландія.

І під час моєї підготовки до цього навіженого свята, я навіть туди літав, у цю Тонгу і Зеландію, щоб постояти на головному оглядовому майданчику біля океану, де спеціально до Міленіуму спорудили скульптуру, у вигляді великої дуги, коли наступав знаковий 2000 рік.

Мені це було потрібно, щоб відчути, як це виглядатиме з великої висоти, куди я збирався забратися. І з тієї висоти дещо непомітно скинути вниз.

Потім я побував ще в деяких опорних точках своєї майбутньої незвичайної повітряної подорожі, яку назвав "Гонка від часу" (!), і намітив план дій.

Головна складність полягала в гарячому цейтноті, оскільки все, що потрібно було зробити, було спресовано всього лише в одну добу, і треба було все точнісінько розрахувати по хвилинах.

Інакше все пішло б нанівець.

Ви запитаєте, що я задумав? Ось що. Щогодини Новий Рік зустрічають і відзначають святковими салютами в якомусь великому місті в різних країнах, як на конвеєрі.

Ми всі самі це бачимо у зведеннях новорічних новин 31 грудня, коли щогодини показують феєрверки в країнах, де якраз стрілки годинника показують їхню місцеву північ.

Але не дарма часові пояси називають Годинниковими, тому що міста або країни, які салютують, підібрані службами світових новин таким чином, що вони віддалені одне від одного приблизно на одну Годину. І за відстанню це становить приблизно 1000 кілометрів.

З іншого боку, літаки теж летять зі швидкістю приблизно 1000 км на годину... Збіг?Так!

Значить... Це означає, що якщо Новий Рік рухається зі сходу на захід зі швидкістю 1000 км на годину, то на літаку можна від нього постійно тікати. І не тільки тікати, а й рухатися з ним разом синхронно.

І зустрічати реально новий рік разом із ним в один і той самий час багато разів. Точніше рівно 24 рази. Це ж як круто! Літак летить, а новий рік - стоїть на місці.

Тож ще влітку я сів за вивчення мого унікального новорічного маршруту, розклад літаків, погоду, ціни та креатив.

Багато разів міняв логістику маршруту, сотні разів дзвонив в офіси авіакомпаній і в івент-агенції тих самих брендових міст, які потім потраплять в усі телерепортажі CNN і BBC, щоб узгодити з ними деякі моменти.

До речі, жоден із рейсових літаків мені для мого новорічного івенту не підходив. Їм це було не цікаво, а деякі навіть сказали, що затія взагалі небезпечна.

Єдиною альтернативою був реактивний приватний літак, слава богу, їх зараз уже стільки, і вони так часто простоюють без діла, що треба було просто знайти саме такий. Це не становило б труднощів у будь-який інший день, тільки не під Новий рік!

Кілька олігархів, яким я зателефонував за старою дружбою, коли ще видавав журнал "Олігарх", відмовилися допомогти, пославшись, що вони якраз літатимуть у ці дні з сім'ями, і вивозитимуть непосильною працею нажите добро за кордон.А деякі з них так сильно зубожіли, що зажадали оплату, що дорівнює мало не вартості самого літака. Ну й добре...

Я досить швидко знайшов літак, який обслуговує... Голлівуд і його артистів. Причому з ними вдалося навіть помінятися на бартер. В обмін на такий новорічний креативний літако-рейс я їм передав права на всі зйомки з цього літака та авторський сценарій пригодницького фільму, про який я зараз розповідаю.

Я прилетів у звісно-початковий пункт мого івенту за тиждень до нового року, щоб усе підготувати: сходи з неба, синусоїдні феєрверки, зграї птахів і штучні метеорити, які повинні будуть летіти по гіперболічній орбіті і падати.

А внизу галасливі й келихо-дзвенячі натовпи людей загадуватимуть бажання, які потім повинні будуть збутися.

Адже, власне, для цього й існує новорічна ніч, щоб мрії збувалися.

Хоча ми й уявити собі не могли, який жах на нас чекав у самому кінці!

...Літак "Hollywood" вирулив на злітну смугу, чекаючи... не на команду диспетчера, а на розрахункове пробудження перших променів сонця, що мали стати нам орієнтиром в астрономічному просторі.

Перший пункт, над яким ми мали провести свій салютний феєрверк, був Окленд, столиця Нової Зеландії.

Ми приготувалися і викинули за борт 10 мішків із крижаними кристалами. Мішки тут же лопнули і десять різнокольорових куп врозтіч кинулися вниз. Тут же Штурман навів 10 лазерів на ці грудочки льоду, в яких були приймальні пристрої, і... понеслося!!!

...А в цей самий час, внизу на землі тільки готувалися до опівночі і до феєрверку. Дехто збирався було вже почати радісно плескати зарядами вгору...

Аж раптом натовпи людей, що заполонили вулиці Окленда, підняли голови до неба і завмерли. Звідти струменіло Північне Сяйво.

Воно повільно розповзалося в повітряних потоках і переливалося мільярдами крижаних алмазів.

Натовпами понеслися чутки, що, напевно, на Земній Кулі помінялися полюси..., або треба знову повертатися до язичництва і вірити в інопланетян.

Саме так малюють їхню появу з космосу. Усі терміново загадували бажання.

Але ми весело летіли далі. Ще десять мішків із льодом полетіли над Сіднеєм..., потім над Токіо..., Сінгапуром..., Пекіном..., Уланбатором..., Тегераном..., Дубаї..., Стамбулом..., Києвом..., Віднем..., Лондоном..., Рейк'явіком.

Над Атлантикою ми спочатку думали зробити перерву. Все-таки там практично немає населених пунктів.

Але вирішили побалувати пасажирів і льотчиків інших літаків, які в цей час пролітали в цьому районі й побачили б нашу - чи то примару, чи то чари. І вони-таки його побачили!.. Ми взяли курс на Нью-Йорк, Торонто, Сан-Франциско, Ванкувер...

Уже незабаром попереду нас очікував кінцевий пункт нашого пригодницького івенту. Ми перетнули 24 часові пояси, і готові були урочисто закінчити повітряну подорож на острові Пасхи. Ось це екзотика!

Але не тут-то було!

Так, як і замислювалося, подолано всі тяготи й радощі цього сяйного шляху... З якими піднесеними почуттями ми дивилися згори донизу, а також у бортовий монітор на висоті 10000 метрів, як там, унизу, радіють люди, коли їхні дитячі мрії раптово здійснилися і не знають, з якого неба вони їм звалилися.

Але те, що на нас чекало на острові Пасхи, нагадало мені головне правило життя і бізнесу: Ніколи не розслабляйся! Особливо, якщо справа йде до кінця, і саме що вдало. Це означає, що ти чогось недоврахував.

Так і сталося. Підлітаючи до острова Пасхи і смакуючи радість і захоплення остров'ян і туристів, я раптом помітив, як звідти потягнулася тоненька цівка диму, разом із велетенськими язиками і сполохами полум'я.

О, Боже! Це розверзнувся кратер вулкана! Та ще й у такий найбільш невідповідний момент!

І його ж ніяк не можна облетіти! У нас же палива обмаль, а від острова Пасхи до материка годин п'ять польоту в обидва боки. І в океані не приводнишся. І немає жодної надії, що все обійдеться.

Бортовий комп'ютер швидко показав, що ми не тільки не встигнемо, а й узагалі не зможемо повторити нашу традиційну процедуру в 24-й раз, а саме скинути спеціальні крижані кристали. Тому що вертикальний струмінь вулкана якраз опиниться в тій самій точці, де будемо і ми, і він просто-напросто спече наш літак як у духовці.

У будь-якому разі потрібно було терміново змінювати курс, щоб не наштовхнутися на таку несподівану неприємність - вибух спопеляючої магми.

Але невже, вигадавши і майже здійснивши таку божевільну акцію, пролетівши над усією Земною Кулею і ощаслививши мільйони людей новорічним Північним Сяйвом, доведеться здатися на останній точці?..

Що завтра покажуть по CNN?.. Що напишуть у New-York Times?.. Що ми скажемо своїм дітям і дружинам?.. Що ми не зуміли закінчити справу життя на мажорній ноті???? І що ми не будемо пити наше переможне шампанське?

Загалом, була-не-була. Ми вирішили летіти прямо над жерлом вулкана, і хай буде що буде. А алмазно-крижані кристали ми скинемо і лазером підсвітимо. Навіть якщо зараз на цьому острові всього хоч сто людей. Тим сильніше в них буде враження від нашої повітряно-крижаної краси.

А туристи внизу скажуть, показуючи пальцем уперед: Ось перед нами стоять славнозвісні кам'яні ідоли, наче інопланетяни!.. А ось, виявляється, як вони прилітали з неба, саме в новорічну ніч. І що як точно все було вирахувано древніми людьми... І гарячково приготуються зустрічати інопланетян...

...Але наш літак і струмінь вулкана невблаганно і стрімко сходилися перпендикулярними траєкторіями, і вже ніщо не могло завадити їм зустрітися в перехресній страшній точці.

Ми викинули назовні останні 10 мішків, підсвітили їх лазером, заплющили очі і ... попрощалися з життям.

Через кілька хвилин ми відкрили очі. Але не тому, що вони затекли або стало раптом цікаво, чому ми ще живі...

Першим прокинувся пілот, вуха якого давно звикли до звуків, що їх видають численні прилади на панелі. І він почув дивні й гучні поклацування. З хвилину він щось там слухав... При цьому вираз його обличчя то витягувався, то стискався, то наверталися сльози, а то душив дикий неприродний сміх.

Нарешті, він велів усім розплющити очі, наказав вдягнути навушники, і на рахунок раз-два-три звідти пролунав мелодійний голосок дівчини, яка промовила наступне.

- Шановні панове! Ви справжні герої! Ви не тільки вигадали, як потішити людей у новорічну ніч, а й здійснили сміливий людський і науковий експеримент.

Тому що нікому ще не вдавалося тікати від Сонця з такою швидкістю і водночас із запаморочливої висоти, даруючи людям такий чарівний подарунок, як Північне Сяйво, до того ж у всіх часових поясах.

Однак ви не врахували однієї маленької тонкощі.

Щойно ви злетіли в першому пункті - новозеландському Окленді, про це одразу стало відомо всій планеті. І за вашим безприкладним польотом стежив увесь світ, дивлячись уже не на звичні в таких випадках новорічні феєрверки, до яких давно звикли, а на чарівне Північне Сяйво, яке вихлюпувалося з вашого літака.

І ось тоді було вирішено, що і ми, земляни, вас здивуємо. Точно такими ж лазерами і підсвічуваннями ми обладнали майданчик на острові Пасхи, і чекали, коли ви пролетите над ним.

Ми розуміли, що ви все бачите і прораховуєте наслідки. Зокрема, яка смертельна небезпека чекала на вас у це свято.

Але ми вірили в те, що і ви вірите в диво, і що в таку ніч ніщо погане трапитися не може. Тому ті вогні вулкана, які вас так налякали, були нашим віртуальним лазерним шоу, і скоріше, несли вам святковий привіт, ніж тривогу.

Тож посадкова смуга готова вас прийняти, а з її боків замість посадкових вогнів стоятимуть пляшки з шампанським.

І тепер у цьому екстазі феєрверків зустрінуться три святкові струмені: з шампанського, з наших лазерних підсвічувань і з вашого кристало-крижаного Північного Сяйва!

Літак дедалі нижче опускався на хвилями Тихого океану, плавно наблизився до берега, торкнувся посадкової смуги і підрулив до натовпів захоплених остров'ян, які для цієї нагоди вбралися в первісні шати та з пісенними гіканнями завзято кружляли в тотемних танцях.

Виграючи перегони з часом, ти завжди будеш непереможним.

= = = = = = =

...Післясмак.

Спасибі моїм улюбленим читачам, що не кинулися в пориві математичної та фізичної пристрасті зі штангенциркулем вимірювати радіанти польотів і відбиття квантів світла.

А просто разом зі мною помріяли про далекі країни, космічні висоти і чарівні килими-літаки.

З Новим Роком, дорогі мої друзі!

Бажаю вам душевного комфорту, святкових феєрверків і нескінченного везіння.