Енне Бурда: десятки років надихала мільйони жінок бути сильними, стильними і впевненими в собі
У 1909-му, у тихому німецькому містечку Оффенбург, у родині машиніста потяга народилася дівчинка Анна Магдалена Леммінгер. Згодом вона стала відома світу як Енне Бурда. Уже змалечку непосидюча й незалежна, вона підстриглася під боб — на знак протесту проти покірної жіночої долі, якої не хотіла для себе. "Ніколи не буду такою!" — заявляла юна Енне, дивлячись на свою матір, що повністю присвятила себе дому, чоловікові й дітям.
Отримавши освіту в монастирській школі та на комерційних курсах, вона влаштувалася касиркою на електростанцію. Саме там познайомилася з Францем Бурдою, власником невеликої друкарні. Вони закохалися одне в одного і в 1931 році одружилися.
Фрау Бурда на два десятиліття занурилася в домашні турботи: виховувала трьох синів, вела господарство і була типовою домогосподаркою. Але її життя раптово перевернулося: виявилося, що чоловік має іншу жінку.
Франц Бурда давно жив своїм життям – подвійним. Для дружини, родини, колег він був зразковим сім’янином, а паралельно жив на дві сім’ї – зі своєю секретаркою Ельфрід Брейєр. Навіть мав з нею позашлюбну доньку і створив для неї у своєму видавництві журнал мод Elfi Moden.
Енне про все це дізналася останньою. Як саме, вона не сказала в жодному з інтерв’ю. Не ділилася вона й тим, що в той час відчувала – можна лише уявити. Їй сповнилося 40 років, і вона втратила все, у що вірила: в сім’ю, в чоловіка, в його порядність, в їхнє кохання. Інша б влаштувала скандал, подала на розлучення і залишила зрадника ні з чим.
Енне вчинила інакше: замість адвокатів з розлучення вона найняла юристів і переоформила Elfi Moden на себе, залишивши коханку ні з чим. Чоловіку дозволила жити в їх великому сімейному домі разом з дітьми, без розлучення, на правах ділового партнера.
Так Енне почала нове життя і у 40 років вона очолила видавництво. Спершу журнал називався Favorit, та невдовзі його перейменували на Burda Moden. Вона не мала ні дизайнерської освіти, ні досвіду в моді чи видавництві. Але знала головне: чого хочуть жінки. Післявоєнна Європа була виснаженою, жінки прагнули повернути собі красу, стиль, жіночність. Журнал швидко став популярним: перший наклад у 100 тисяч примірників розкупили майже одразу.
Проте Енне не зупинилася. Вона додала до журналу те, що зробило його революційним — викрійки. Це дало змогу читачкам не просто мріяти, а створювати одяг власноруч. У 1952 році в Burda Moden з’явилися перші викрійки, і наклад виріс до пів мільйона. Журнал купували в Європі, Америці, Латинській Америці.
Минуло десять років — і журнал став найбільшим у світі модним виданням. Його перекладали шістнадцятьма мовами, тираж сягнув 1,2 мільйона. А в 1987 році журнал проник навіть за "залізну завісу": Раїса Горбачова запросила Енне до СРСР. Радянські жінки вчилися шити та одягатися зі смаком саме за Burda.
Енне Бурда працювала без відпочинку: контролювала кожен номер, наймала кравчинь, стежила за трендами. У 85 передала справу синам, а сама нарешті дозволила собі трохи спокою: подорожувала, малювала, займалася благодійністю. Померла у 2005 році, у віці 96 років.
На честь її 110-річчя вийшов фільм "Енне Бурда: секрет успіху". Про жінку, яка не просто створила видавничу імперію, а десятки років надихала мільйони жінок бути сильними, стильними і впевненими в собі…